Чотири колеса в Карпатах. Чи є там для них місце?

Питання використання транспортних засобів в Карпатах відійшло трохи на задній план через війну. На фоні тисяч знищених гектарів лісового фонду, катастроф у водному господарстві, захоплених національних парків, джипінг дійсно виглядав як невинна розвага. Проте профільний міністр в кінці березня 2024 року вкотре прокинувся, і повідомив, що проєкт змін до закону "Про природно-заповідний фонд України" щодо забезпечення збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, пройшов попередні слухання в комітетах і отримав позитивні висновки для голосування.
Проєктом закону в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду забороняється проїзд механічних транспортних засобів, за окремими винятками встановленими тим же законом. А що, до цього часу було дозволено, - спитаєте ви?

У цій статті ми знову розбираємося з питанням, яке вже роками турбує і туристів, і екоактивістів. Поговоримо про доцільність і сучасний стан з джипінгом в горах, і звичайно зачепимо правове регулювання.

Джипінг - це весела, часто екстремальна розвага, що несе багато небезпек для довкілля.  Про це б’ють на сполох екологи, екоактивісти, прихильники тихого туризму, мандрівники, що прагнуть ходити в гори стежками, а не дорогами і болотом, а також деякі місцеві, що усвідомлюють негативний вплив таких розваг. Як завжди, наше суспільство розділилося на два табори - хтось джипінг виправдовує і наводить свої аргументи щодо переваг таких розваг, а хтось різко засуджує  і бореться проти цього. Що ж, ми спробуємо показати аргументи обох сторін.

Розпочнемо нашу статтю з короткого огляду загальної ситуації з джипінгом в Карпатах.

1. Де зараз найбільш заїжджені траси на джипах, вантажівках, квадроциклах, тощо. Які з цих територій мають природоохоронне значення.

Вже багато років в Українських Карпатах великою популярністю серед туристів користується катання на джипах, квадроциклах, баггі та іншому транспорті високої прохідності. Профільні агенції зазначають, що це «поїздки на потужних позашляховиках, спеціально обладнаних для туристичних мандрівок, які здолають і круті віражі, і непрохідне болото, і річку, і глибокі вибоїни». Такий вид активного відпочинку ще називають офроудом (від англ. off-road — бездоріжжя). Проте, не зважаючи на неймовірну популярність такої активності екологи та свідомі громадяни виступають проти. Чому так? Давайте розбиратись.
Найбільш популярними для джипінгу в наших Карпатах є такі місця: курортні міста, села та селища, наприклад, Яремче, Яблуниця, Татарів, Микуличин, Поляниця, Верховина, Славське, Сколе. Також подібні тури організовують у районах гірськолижних курортів Буковель і Драгобрат. Дуже активно пропонується катання на високопрохідному транспорті на Боржаві та Свидовці. Вартість коливається від 1500 до 5800 гривень, залежно від тривалості програми, рівня складності маршруту, кількості учасників тощо.

Популярні локації для джип-турів у Карпатах за даними сайту https://life.liga.net.

 
Розглядаючи найпопулярніші точки старту маршрутів для джипінгу, бачимо що частина з них знаходиться на природоохоронних територіях. Лише на території Івано-Франківщини, де джип-тури найбільш поширені, знаходиться 456 заповідних територій та об'єктів загальною площею 195 633 га, з них 30 — загальнодержавного значення, площею 108 742 га, а також 426 — місцевого значення, площею 86 890 га. Чи можна з цього зробити висновок, що поїздки проводяться на територіях, які мали б охоронятись державою? Однозначно так! Для розуміння ситуації приводимо нижче карту природно-заповідного фонду Івано-Франківської області і пропонуємо вам порівняти її з попередніми даними найбільшої поширеності офроуд-турів.

За даними сайту https://pzf.land.kiev.ua (Атлас об’єктів природно-заповідного фонду України)

Що ми тут бачимо? Території навколо таких популярних Яремча, Микуличина, Татарова, Яблуниці і Ворохти належать до Карпатського національного природного парку.  Національні природні парки створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Національний парк — охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму. Екологічний туризм у своїй основі закладає не здійснювати значного впливу на територію. Розвиток екотуризму часто розглядають як важливий засіб збереження довкілля для майбутніх поколінь.

 
Про те, чи можна вважати джип-тури екологічним видом туризму - читайте у наступних розділах нашої статті.

 
Поблизу селища Поляниця розташований унікальний ботанічний заказник місцевого значення, де охороняються окремі види місцевих рослин. На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. А який захист унікальних рослин може бути, якщо по них їздить високопрохідний транспорт?

У Львівській області ситуація не сильно краща - такі популярні точки для джип-турів як Славське і Сколе знаходяться на території  Національного природного парку “Сколівські Бескиди”. У флорі НПП «Сколівські Бескиди» присутні 35 видів рослин, занесених до Червоної книги України та два види рослин Бернської Конвенції. Серед них: цибуля ведмежа (Allium ursinum L.), арніка гірська (Arnica montana), астранція велика (Astrantia major L.), підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis (Reichenb)), лілія лісова (Lilium martagon L.), зозулинець чоловічий (Orchis mascula L.), скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.), дзвоники розлогі ялицеві (Campanula abietina Griseb. et Schenk), нарцис вузьколистий (Narcissus angustifolius Curtis) та інші трав’янисті рослини. Який вплив на них має проїзд великої кількості транспорту - також питання риторичне.

Щодо Закарпаття не можемо не згадати про такий унікальний гірський масив як Свидовець і розташований в його межах курорт Драгобрат. Драгобрат і околиці є одним з найпопулярніших місць для джипінгу на Закарпатті після Пилипця. Східна частина Свидовця входить до складу заповідної території (близько 1500 га) — Свидовецького заповідного масиву, на північних схилах розташований Апшинецький заказник. На території всього Свидовця найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та ряду інших видів з його ареалу, росте величезна кількість трав’янистих рослин, занесених до Червоної Книги України.

Нові колії, прокладені джиперами на масиві Свидовець. Фото: dovkola.media

Хребет Свидовець в Україні вважають центром Європи. Цей хребет розташований на південному сході високогірної частини Українських Карпат і межує на південному сході з місцем, де розташований Географічний центр Європи (поблизу села Круглий Рахівського району). Він позначений встановленими на правому березі річки Тиси стелою і геодезичним знаком з написом латинською: «Постійне, точне, вічне місце». Природна цінність Свидовця беззаперечна. Лише одних червонокнижних видів науковці нарахували там більше сотні.
Із околицями такого популярного для джипінгу курорту Пилипець на Закарпатті теж не все так однозначно. Хребет Боржава, який примикає до Пилипця має на своїй території кілька природоохоронних територій:
Заказник Росішний (на західних схилах гори Стій);  Заказник Потік Оса;  Заказник Річанський.

У них охороняються місця оселення саламандри плямистої, тритона гірського, жаби прудкої, бурозубки альпійської та кутори малої, занесених до Червоної книги України. Також зростають рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України — підсніжник білосніжний, лілія лісова, шафран Гейфеля, зозулині сльози яйцеподібні, любка дволиста. Всі заказники мають лісогосподарське та ґрунтозахисне значення. Тут заборонено вирубувати ліс і руйнувати ландшафт важкою технікою.

Розкатані колії від джипів на Боржаві. Фото Т.Троянь

Таким чином, бачимо що екологи не просто так б’ють на сполох щодо неконтрольованості та шкідливості джипінгу в Українських Карпатах - багато маршрутів проходять через природоохоронні території, де за визначенням такий вид туризму заборонений.

2. Чим заборонено, і які практичні заходи вживаються для заборони.

Зараз в Україні діє закон "Про природно-заповідний фонд" та наказ 2015 року тоді ще Міністерства екології та природних ресурсів "Про додаткові заходи щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду". Саме наказом, як підзаконним актом, встановлено заборону пересуватися механічними транспортними засобами на території природних заповідників і в зонах регульованої рекреації (ті ж заказники). Тобто виходить, що до цього моменту відповідної заборони на рівні Закону до цього часу не було.

Фото: przygody4x4

В інший час і на певних спеціально відведених для цього трасах і туристичних маршрутах легальний джипінг можливий. Короткостроковий відпочинок в зоні регульованої рекреації (така є на території Карпатського національного природний парку) допускається , але після отримання відповідних погоджень з адміністраціями.
У 2010 році Міністерство охорони навколишнього природного середовища доручило територіальним органам відомства не погоджувати заходи з використанням авто- мототранспорту на природних територіях.
Місцева влада теж намагалася вживати заходів для обмеження таких “покатушок”. Ще у 2018 році місцева влада Івано-Франківської області випустила розпорядження щодо заборони заїзду приватного транспорту на території природно-заповідного фонду області. Той самий документ доручав органам влади пильнувати за можливими самовільними спробами джипінгу. Схоже рішення ухвалила Вінницька ОДА. А департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА обмежився тим, що у 2017 році закликав українців відмовились від джипінгу у Карпатах.
Нині, під час повномасштабної війни з росією, проблему намагалася врегулювати місцева влада Поляницької громади, на території якої розташований Буковель, рішенням виконкому тут заборонили  їздити у лісах на квадроцихлах, баггі, мотоциклах, джипах у лісах з метою змагання чи задля розваги. Обмеження діє до кінця воєнного стану.

 
Жоден з цих заходів не виявився ефективним для обмеження таких екстремальних розваг. Джипінг-тури досі відбуваються, і нічого не заважає водіям потрапляти на території природно-заповідного фонду, об’їжджати шлагбауми там, де вони є.

Багато років поспіль природозахисники звертали увагу на шкоду такого виду відпочинку. Аж ось лютий 2024 року приніс противникам джипінгу надію, що цю сферу вдасться врегулювати на національному і місцевому рівнях. Зокрема, Київрада ухвалила рішення про заборону джипінгу на заповідних територіях міста. Йдеться про змагання, перегони, ралі, трофі-рейди на позашляховиках і квадроциклах.
У той же місяць Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів спільно з низкою природозахисних організацій розробило законопроект №11024, який би поширював заборону джипінгу на всі природно-заповідні території України. Текст проєкту оприлюднено на сайті Верховної Ради 21 березня.
"Законопроект передбачає внесення змін до закону "Про природно-заповідний фонд України" в частині заборони руху механічних транспортних засобів в об’єктах природно-заповідного фонду. Не тільки джипів, це стосується квадроциклів, мотоциклів, автомобілів тощо. І не тільки Карпат, а взагалі природно-заповідного фонду на території України", — розповідає Людмила Сломінська, менеджерка проєктів напрямку "Ліси" WWF-Україна, фонду, який розробляв законопроєкт разом із Міндовкілля та іншими організаціями.

Цікаво, що згаданий проєкт закону, попри важливість врегулювання питання  саме на законодавчому, а не підзаконному рівні містить анахронізми, які, на нашу думку, не спрацювали і дозволяють тільки додаткові маніпулювання. Наприклад, розширює можливості для проїзду “громадським інспекторам” існування яких має, м'яко кажучи, сумнівний характер.
В більшості країн розвинутих демократій джипінг заборонений. До прикладу, в США національними парками, яких тут майже чотири сотні, опікується відповідна Служба національних парків. Вона декларує своєю метою “зберігати ці незамінні скарби таким чином, щоб зберегти їхні пейзажі, довкілля та історію, якими пишаються американці”.
Ті, кому дуже треба, можуть стати в чергу та отримати дозвіл Служби національних парків на поїздку на чотириколісному транспорті – суворо на визначених дорогах. Крім дозволу, потрібно сплатити відповідний внесок і мати страховий поліс. За порушення правил офроуду передбачені штрафи до $5 000 або позбавлення волі на термін до 6 місяців. 
Показово і те, що вже майже сто років діє проєкт “Аппалачська стежка”. Її маршрут (завдовжки аж 3500 кілометрів) прокладений гірськими хребтами Аппалачі. Головний принцип цього туристичного маршруту – не залишати після себе нічого крім своїх слідів, зберегти природу в первозданному вигляді і показати її такою, якою вона була до приходу людей. Тут просто немає місця для такої розваги як джипінг.
В ЄС привабливі для джиперів місцини переважно знаходяться на території національних парків, які захищені від офроуду. Джипінг за наявності дозволу можливий на дуже обмежених територіях площею понад гектар і більше із відсутністю річок. Орендатори чи власник цієї території зобов’язаний ліквідовувати наслідки їзди, розрівнювати землю трактором. 
Цікаво, що на тематичних ресурсах любителів їзди бездоріжжям можна знайти поради, як: “Проїхатися бездоріжжям у Європі може бути трохи складно. У таких країнах як Німеччина та Австрія, дуже суворо ставляться до мотоциклів для бездоріжжя, тоді як країни Східної та Південної Європи зазвичай ставляться до цього набагато спокійніше”.
Утім багато джиперів не ризикують порушувати законодавство ЄС і не переймаються пошуком тих самих місцин в межах блоку. Та й переплачувати за свою розвагу не хочуть. Тож виїжджають в українські Карпати. Тут і місцеві мешканці давно навчилися заробляти на цьому, і чимало закордонних туроператорів це пропонують.

Фото з сайту польських організаторів джиптурів в українських Карпата

3. На що саме звертають увагу екологи і чому джипінг варто заборонити?

 
Екологи наголошують, що проїзд позашляховиків природною територією дуже їй шкодить, бо жодна рослина не пристосована до того, щоб по ній їздила важка техніка.
Для довкілля ця розвага несе найбільше загроз. Але варто пам’ятати, що руйнування природи - це, в перспективі, руйнування самих себе.

Отже, екологи виділяють такі головні наслідки джипінгу:

- Ерозія ґрунтів. Так, побачити знищений верхній шар землі ми можемо побачити на Боржаві, Свидовці, Чорногорі, а також  навколо туристичних міст і курортів.

- Турбування тварин та птахів в період тиші. Нагадуємо, що з метою здійснення охорони середовищ існування, умов розмноження та шляхів міграції диких тварин, у період з 1 квітня по 15 червня щорічно встановлюється період тиші.
У цей час, відповідно до ст. 39 Закону України “Про тваринний світ”, забороняється проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (пальба, проведення вибухових робіт, феєрверків, санітарних рубок лісу, використання моторних маломірних суден, проведення ралі та інших змагань на транспортних засобах).

- Забруднення території. Тут йдеться і про техногенне забруднення, оскільки для таких розваг часто використовують старі автівки, які можуть залишати після себе сліди моторної оливи, антифризу тощо;  і про засмічення території самим ж користувачами послуг. Забруднюється  і ґрунт,  і вода, і повітря.

- Несвідоме вбивство тварин, що гинуть під колесами ( особливо земноводні). Червонокнижний тритон, наприклад,  живе та розмножується у калюжах, які утворюються на гірських дорогах і, зрештою, під іншими колесами і гине.

- Знищення червонокнижних рослин. Так, під час таких поїздок під колесами знищуються рослини і на в’їждженій колії шафран уже не зацвіте. Багато видів рослин  і тварин притаманними лише певним територіям, а джипінг є тим чинником, що знищує притаманні види і заносить абсолютно інші, які можуть стати паразитичними і витіснити “рідні”.

- Занесення чужорідних, часто інвазійних видів організмів: насіння чужорідних рослин, спори грибів тощо. Це призводить до зміни і занепаду екосистеми.

 
- Перетворення гірських стежок на болотисту дорогу;  шум двигунів замість тиші - це те, на що нарікають прихильники пішого тихого туризму, адже часто під час мандрівки, виникає потреба поступатися дорогою автомобілям, шукати бодай якусь стежку  в обхід новостворених боліт. Насолода від таких мандрівок значно менша.

Ще один недолік - це погана слава, що поширюється про український джипінг на території інших країн. І так, до нас приїжджають громадяни інших держав, щоб “насолодитися” на повну такими розвагами, адже в Україні “все можна”, а європейські країни не рекламують свої гори як місяц проведення джипінгу, або ж мають чіткі території і правила для проведення змагань, недотримання яких загрожує серйозною відповідальністю.

Окрім прямих загроз екології, існують і інші, не такі очевидні ризики, як-от: безпека самих користувачів послугами джипінгу. Ми переглянули не один допис в соцмережах на сторінках надавачів джипінг-послуг і чомусь не вдалося натрапити на тих, хто пропонував би застрахувати життя і здоров’я клієнтів на час поїздки. Зазвичай в ціну послуги входить транспортний засіб, водій, гід, деколи навіть дегустація наливок, тому якщо захочете екстриму, потурбуйтесь про страхування самостійно і завчасно. До речі, коли ми досліджували теми найчастіших нещасних випадків і травмувань в Карпатах,то побачили, що  щороку є декілька випадків травм, пов’язаних саме з джипінгом. Прочитати детальніше можете тут.

До того ж, не полінуйтеся уточнити маршрут і пам’ятайте, що  джипінг на заповідних територіях заборонений і  ви можете нести відповідальність, адже це порушення законів України.

Отже, як бачимо, турбуватися і боротися з джипінгом екологи, мандрівники і екоактивісти дійсно мають причини. Насправді, виникла і масштабувалась в Україні  ця проблема в останні десятиліття і пов’язано це переважно зі зростанням рівня життя населення, з’явилася пропозиція - виник попит і навпаки.

 
5. З чого взагалі все починалось і як розвивався джипінг і, відповідно, боротьба з ним?

Ми знайшли згадки про перші відомі кампанії проти джипінгу ще у 2008 році. Саме тоді громадські організації природоохоронного спрямування почали фіксувати факти перегонів у різних областях України, зокрема,на Харківщині, Київщині, в Криму, ну і в Карпатах. Початок цьому поклала неприємна акція восени 2007 року, що мала на меті «підкорення» г. Говерли на вітчизняному джипі «Нива». Цей випадок поклав початок зацікавленню джипінгом. А ось громадські організації проаналізувавши наслідки, почали вголос говорити про небезпеку таких розваг. Деякі національних природні парки підтримали кампанію та встановили на своїй території стенди про заборону джипінгу (які, до речі, ніхто не бере до уваги, а шлагбауми всі успішно і досі об'їжджають)

У 2010 році багато уваги було довколо раллі Prime Yalta Rally, маршрут котрого пролягав через територію Кримського природного заповідника і Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. Через розголос і заборону від дирекції заповідника, у 2011 році повторно провести раллі не вдалось, однак в 2012 - все повторилося знову.
Однією з найяскравіших подій 2011 року в екологічній сфері стала перемога екологів над джиперами, що на чолі з Віктором Януковичем-молодшим планували раллі-рейд заповідним фондом Полісся (природними заповідниками «Поліський», «Древлянський», та НПП «Шацький», «Прип’ять-Стохід» та низкою заказників). Природоохоронцям вдалося домогтись змін маршруту ралі та винести проблеми джипінгу на всеукраїнський розголос. Як наслідок, Мінприроди України заборонило установам природно-заповідних фондів погоджувати на своїй території проведення ралі, перегонів та фестивалів.
Протягом наступних років фіксувалося багато випадків перегонів чи поодиноких виїздів квадроциклів, джипів, мотоциклів на заповідних територіях, зокрема проводилися “Ґорґани-трофі”, “Бережани-трофі” тощо, ще більше, припускаємо, не фіксувалося.

Важелями впливу громадських екологічних організацій є звернення, рекомендації та прохання до різних державних установ, національних парків та, зрештою, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
У 2015 році міністр екології видав наказ № 80 «Про додаткові заходи щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду».
Із заборонами та закликами не проводити змагань і не поширювати “культуру” джипінгу виступають і в департаментах екології обласних державних адміністрацій, місцеві жителі і селищні ради часто намагаються долучатися до вирішення проблеми, встановлюючи фотопастки, проте і порушення, і їх наслідки досі часто фіксуються, адже штраф за такі порушення досить незначний і становить: для громадян — від 510 до 850 грн, для посадових осіб — від 850 до 1190 грн.

У вересні 2022 року відома екозахисниця Христина Жук створила петицію “Про врегулювання джипінгу в Україні”, петицію опублікували на сайті  Президента України, вона досить швидко набрала понад 25 000 голосів, тобто питання неврегульованості джипінгу болить багатьом громадянам. Загалом в цій петиції йшлося, власне, про врегулювання джипінгу в Карпатах, було висунуто пропозицію виділити окремі маршрути для оффроуду; видавати ліцензії для такого виду діяльності, порушників без ліцензій спочатку штрафувати, а при повторному порушенні - конфісковувати транспортні засоби і передавати ЗСУ.

Що ж, як бачимо, підстави врегулювати це питання є і маленькими кроками всі спільно рухаються до вирішення цієї проблеми. Приємно, що Мінприроди шукають рішення спільно з природоохоронними організаціями.

До цього всього, ми хочемо навести і аргументи тих, хто користується послугами джипінгу і не вбачає в цьому якоїсь проблеми.

6.Аргументи джиперів та квадроциклістів

Перша аргументація учасників джипінгу та квадроциклів в тому, що це весело та популярно в світі. Популярно, але дуже регульовано. Є цілі транс'європейські шляхи для позашляховиків. Але вони прокладені між населеними пунктами, і точно не в заповідних зонах. Крім того, світова культура джипінгу передбачає схожу до нашого туризму культуру Leave No Trace. Отож, єврокультура оффроуда перебачає поїздки неасфальтованими дорогами. Найбільш офроудна країна - Ісландія. Через її природні особливості не завжди виходить зробити асфальтовану дорогу, але якщо побачать вас за межами дороги десь в полях чи на гірських хребтах, то вас чекають неймовірно великі штрафи та, ймовірно, ув’язнення. В Норвегії джипінг заборонений зовсім. Загалом по Європі є практика, де є окремо відведені місця для джипів та квадроциклів, також є ендуротраси різних рівнів. Але такого хаосу який наразі є в Україні, немає.

 
Заробіток місцевим. Це вже аргумент стосується тільки зацікавлених осіб. Тих,  які це мають як свій заробіток. Швидше за все, ті хто на цьому заробляють не платять податків, а джипи часто нерозмитнені. Максимум чим підсилює це місцевий бюджет, це гроші залишені в місцевому СТО, і т.д.
Якщо вже піднімати місцевий бюджет джипінгом, то потрібно це робити регульовано. Можна виділити якусь частину гір в околицях населених пунктів, і там гарцювати своїми джипами, але, звісно ж, місцеві жителі не захочуть чути шум біля своїх домівок.  Крім того, місцеві так само можуть заробляти на провідництві в гори. Хоч тут також дуже широка тема, яка стосується регулювання професії гіда, його знань та вмінь.

Аргумент, що показують красу гір, людям яким тяжко піднятися в гори. Як будуть так безладно показувати ту красу, то з неї нічого не лишиться. А ще, та краса стає кращою, якщо туди піднятися самостійно. А прикриватися ветеранами війни, що втратили кінцівки не доцільно і ницо. Бо є організації, які роблять це без моторизованої техніки.

Катаючись мотоциклами по горах, власники кажуть що це драйв, враження та емоції. А також неймовірні фізичні навантаження. І взагалі в Європі всі так роблять.
Дуже гарний “драйв” отримують туристи повз яких проносяться ці навіжені, особливо тоді, коли повз їхні голови летять камінці з-під коліс (особисто було кілька таких історій). І ні, в Європі не роблять так всі, бо не можна будь-де. Є спеціально відведені місця та мототраси. А їздити по заповідниках чи по пішохідних стежках там не можна.

Друзі, ми, в свою чергу, вкотре нагадуємо, що кожен із нас може робити зауваження, фіксувати, публікувати дописи, коли бачите порушення закону “джиперами”. А найголовніше наше завдання - залишатися свідомими, вперто ігнорувати розваги, які можуть негативно впливати на природу. Не буде попиту - не буде і пропозиції. Ходіть в гори пішки - це і здорово, і радісно!